Цю сторінку схвалено
— 170 —
часть із них і самі перейшли через нього в своїй молодости), та все таки дуже болїли і смутили мене.
Олесьови я нїчого не говорила про свої муки, бо і по що? Коли він мене любить — думалось менї, — то певно й сам так само мучить ся, а коли нї, то не варто. А він справдї мучив ся. Маленьку нашу цїлував і милував як мати, не як батько, і часом я бачила, що коли дивив ся на неї сплячу, то сльози навертали ся у нього на очи. І що менї було йому говорити? Оставало ся тілько ждати і бути терпливою.
