Раз у раз, мешканці сіл довколичних зовуть її «Славна».
А королі за той час, божеському велінню послушні,
На святу тую гору, на Діндіму вершок подалися,
А щоб умилосердить вина зливками [та молитвами]
Рею старовікову та потішити душу богині,
Я теж подався туди, свою в руки дібравши кіфару.
Аргос туди теж пішов, корабель полишивши прегарний,
Але з ялиці в корі відрубавши здорову галузу,
З неї гілляки тонкі обрубав наостреним залізом,
Людську наслідував стать, подобизну теж вистругав
штучно,
З тесаних каменів теж збудував там домівку богині,
В ній же гарячі мінійці [зі всіх особливо найперший
Язон] з каміння звели дуже гарний жертовник. На ньому
М’ясо волове, та зливки, та інші прекраснії жертви
Вспіла зложить старшина, і втішалась шлюбами їх Рея.
Також веліли мені прославить і почтити богиню,
Щоб нам, благальникам, всім поворот дала любоприємний.
IX. ГЕРАКЛ І ГІЛАС ВІДСТАЮТЬ ВІД ПОХОДУ
А як скінчилася вже жертва й мольба колінопреклонна,
Всі ми на «Арго» ввійшли, на який поперед усіх Тіфіс
Кликнув героїв, і всі посідали на чільних лавках, де
Місце котрого було, через іншії ж переступали
І узялися гребти, зараз легко пустили тонкії
Від узбережжя линви та розправились грубі припони,
І від Діндіму вершин низпослала нам вітер попутний
Рея, що на голові має пов'язку з веж і укріплень.
Ми ще раз на кораблі торжественний відправили празник
І увінчали жертовник, аби знали се й [наші пізні] потомки,
Що на припонах було тут задержане й пущене «Арго».
А скоро вітер надув корабля розпростерті вітрила
І він, похлипуючи, почав різати хвилі морськії,
Мізія помимо нас перебігла, земля погранична,
Й швидко добігло судно у Тіндакії залив [широкий],
В пристань прегарну ввійшло з пісковим узбережжям
і тут же
І причалило до берега. Вхопились за линви наші
І позвивали вітрила та їх посторонками добре зв'язали.
Потім драбину на землю спустили й самі позлазили,
