Покинувши Опоенту гірську; з ним ураз прибув Ідас,
Також Лінкей, що найдальше крізь воздух і моря
Глибінь і в Плютові теж підземельні безодні один між
Всіми людьми заглядать проникливими здужав очима.
Потім прийшов Теламон, що Аякові незвитяжному
Вродила Азопа славного доня, [прегарна] Айгіна,
На берегах Саламіни, котру тучне море годує.
В той час теж Ідмон могутній прибув, син неправий Абанта,
Що його, від Аполлона-володаря завагонівши,
При амброзійській воді Ферітаді породила [гарна]
Антіанейра; йому ж дар віщування та віщий голос
Фойб дав, аби людям міг їх будущеє проповідати.
З ними ураз теж прийшов і Менойтіос із Опоеита,
Що був мінійців сусід, а з ним і Оілей божественний,
Фліас преславний також, що колись його Бакхові німфа
Вродила, злягшися з ним над [шумною] водою Айзепа;
Тіло його бездоганне було й бистрим ум [для поради].
І аркадієць Кефей пристав теж до дружини героїв,
А в товаристві його із Аркадії вислав Анкая
Батько старий, аби й він плавав по негостинному морю.
Сей же ніколи плаща не брав на свої плечі могутні,
Лиш волохату вдягав на свої груди шкіру ведмежу.
Навплій прибув опісля, укоханий сином Амімони,
Що його вродила із сумійки з Землетрясцем преславним,
Дуже хороший на вид, до безсмертного тілом подібний.
Славний також Тайнарей прибув від верху Мелеатіди,
[Рідні] Авлони свої й гучноводі Терапни покинув.
Став у ряди теж Анкай Плевронієць, який обороти
Зір міг на небі взнавать та круги планетарні [блуднії],
А надто вгадувать міг у людей теперішнє й будуще,
І Палаймоній прибув, Лерна син неправесний, кульгавий
На обі ноги, й не міг володіть ні одною ногою,
І тому звали його всі знайомі нащадком Гефайста.
Був також тут і Авгей, що покинув Алфея поріччя
Й Пісідатіду свою, син огненно-блискучого Сонця.
Прийшли теж парості дві бездоганні, [близнята-герої],
Амфіон великославний та бойовник справний Астерій,
Що полишили Пеллену та рідного краю оселі.
Там я пізнав колосок гарний, двоїстий, діти Борея,
Що їх божественного Ерехтея дочка породила
