Сторінка:Іван Франко. Панталаха і иньші оповіданя. 1902.pdf/159

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 147 —

— Старі нї, лиш малі Жидинята та одна Жидівка. Така роскішна була… І все менї снить ся вся в білім, коса розпущена аж до пояса… і все нїби йде до церкви хрестити ся… і всьміхає ся і моргає на мене… За инших мене карають люди, а за неї ще Бог каратиме…