— На мою думку, треба вислїдити, де подїла ся панї Стальська. Вона зможе найлїпше пояснити нам останнї фатальні хвилї.
— Ах, тут є Шварц, — скрикнув пан маршалок. — Він каже, що має деякі детайлї до вияснення сеї справи.
Покликали Шварца.
— Я власне написав для пана Шварца візваннє на завтра, — мовив слїдчий. — Показуєть ся, що пан Шварц належав до товариства, що забавляло ся зі Стальським у реставрації у хвилї, коли сторож — ага, треба буде візвати ще того сторожа! — отже коли сторож донїс про сходини панї Стальської з Рафаловичем. Що пан Шварц має нам сказати?
Шварц оповів коротко про вторашнї подїї. Коли Стальський зі свідками пішов до Рафаловича, він лишив ся в реставрації, не хотїв мішати ся в сю неприємну історію. Потім здибав Шнадельського, що зі зворушення аж розхорував ся. Оба пішли додому. Але сьогоднї рано, в девятій, він бачив паню Стальську на залїзничому двірцї. Поїхала, здаєть ся, в напрямі до Львова.
Се було дуже важне відкриттє.
— Зараз телєґрафую на всї стації й до львівської полїції, — мовив слїдчий. — Віднайденнє сеї панї для слїдства першорядна річ.
— Чи не міг би я прислужити ся чим? — закинув Шварц. — От, приміром, об'їхати найблизші стації й розвідати усно, чи не висїла де там? А, в крайнім разї, доїхати аж до Львова?
Президент обернув ся до слїдчого.
