усю ніч усе говорив про Ваґмана. Над ранком, коли Шварц обложив був його голову снїгом, він трохи вспокоїв ся й заснув. Шварц також не мав спокою. Його тягло до міста, на ті місця, де він господарював уночі. Він перейшов пару разів попід Ваґманові вікна, але, бачучи все у спокою, лагодив ся йти до Стальського, коли його здибав на вулицї пан маршалок. Сьому він розповів про нічну пригоду між Стальським і Рафаловичем, не згадуючи, що бачив Стальського вбитим.
Коли маршалок із сею новиною побіг до старости, Шварц, гонений трівогою, побіг до свого помешкання, де жив також Шнадельський. Сей власне прокинув ся і збирав ся вийти, хоча гарячка його поменшала мало. Шварц заспокоїв його, поклав знов до ліжка, обложив голову снїгом і просив, щоб не йшов нїкуди, поки він не вернеть ся. Шнадельський обіцяв, і Шварц пішов, щоб полювати на яку добру нагоду. Він ізнов здибав маршалка і з ним разом пішов до президента. А Шнадельський, тимчасом, зібрав ся й побіг до Ваґманового помешкання, де й, справдї, наробив розруху, відкривши Ваґманового трупа.
Шварц зрозумів небезпеку положення. Хорий, на-пів непритомний чоловік, що ще ввесь стоїть під вражіннєм сповненого вчора злочину, а довкола юрба народа, а там слїдчий суддя, що вже так близький до розмотання всїх тайн учорашньої ночі… полїційні пошукування в Ваґмановім помешканню… ще, чого доброго, покажеть ся ґраф Кшивотульський, і виявить ся брак готівки в Ваґмановій касї — все те полумям ударило на нього. Він неза-
