касї знайдено 50.000 зр., які він день перед тим дав був йому за продані цїнні папери. Президент витріщив очі. Се була абсолютна новина. Нїякої готівки в касї не знайдено. І хоча лїкарська обдукція не знайшла слїдів убивства, то тепер справа комплїкувала ся[1] правдоподібністю рабунку. Хитра втека Шварца, поводженнє Шнадельського при відкриттю Ваґманового трупа, се були моменти, що кидали підозріннє в їх бік. Слїдчий зробив ревізію у Шварцовім помешканню і знайшов Ваґманів квіт[2], виставлений Кшивотульському, і Ваґманів лист. Се відразу кидало на справу погане світло — і за обома джентльменами розіслано гончі листи.
Тимчасом справа арештовання Євгена вдарила голосною луною в цїлій краєвій пресї й відгукнула ся також у Віднї. Обвинуваченнє його за такий страшний злочин зразу замикало уста його прихильникам, усувало набік підозріннє щодо полїтичного характеру сього процесу. Правда, факт, що арештованнє було доконане на вічу і при участи старости, кидав відразу дивне світло на цїлу подїю. Та проте преса здержувала ся від коментаріїв. Натомісць кілька адвокатів-Русинів зголосило ся до суду, що хочуть узяти на себе оборону Євгена, а віденська ґазета, що друкувала Євгенові дописї, прислала свойого кореспондента, щоб на місцї розвідав ся про справу. Сей кореспондент пішов розвідувати у священиків, міщан, урядників, мав довгу розмову з бурмістром, і його кореспонденція вдарила мов грім на штучну будову підозрінь і при-
