в неї виростає здоровий гарбуз, величезний буряк, і вона нїколи не втомить ся кидати вам ним на голову. Вона чекає тілько нагоди, коли ви в добрім настрою, щоб затроїти вам його; вона, як той воріг у засїдцї, вибирає для атаки хвилю, коли ви найменьше того надїєте ся. Коли ви, голодні і втомлені, сїдаєте до обіду, вона своїми докорами відбере вам апетит; коли ви збираєтесь до якогось важного дїла, до працї, що вимагає скуплення духа, вона накинеть ся на вас за найпустїйшу дрібницю, своїми словами отуманить вашу голову, своїми сльозами переверне вашу душу і зробить вас на три днї нездібним до працї. І не забувайте нїколи: в неї тільки шкура тонка, мягка і прозірчаста, але нерви грубі й тупі. Вона тут плаче і, мовляв, розриваєть ся, а там піде до кухнї, преспокійно балакає з кухаркою про міські новини, тимчасом коли ви обезсилені й розстроєні на цїлий день, і спомин того дня будете носити в душі довгі роки.
Др. Рафалович, слухаючи сеї тиради, не міг здержати себе й розреготав ся.
— Ну, пане Стальський! З вас прокуратор! І, здається, не даром! Мусїла якась бльондинка добре допекти вам!
— У мене жінка бльондинка, — відповів сей коротко.
— Аз брунетками ви не зробили подібних досвідів?
— Ет, що там балакати! Брунетка зовсїм иньший ґатунок людей. Найгірша брунетка все лїпша від найлїпшої бльондинки.
— Ага, на чужій ниві все лїпша пшениця.
