»Ов«, подумав я собі, »моя молода панї зачинає показувати характер. Се грізний знак. Коли я уступлю їй тепер на першому кроцї, то вона швидко побє мене на другім, на третїм, зробить зовсїм своїм невольником. Е, нї, моя панї, се в нас так не йде! Я не на те взяв тебе, щоб підлягати твоїм капризам.
»,Моя панї,'« сказав я їй увечір, вернувши ся з канцелярії. »Дозвольте спитати вас, яким правом ви позволили собі віддалити Орисю зі служби?'«
»Бо так менї хотїло ся.«
»,Се дуже важна причина'«, мовив я солоденько. »,Але дозвольте спитати вас, чи моя воля має тут у домі яке значіннє?'«
»Кухня і служниця — то моя річ.«
»,Але як би я просив вас, щоб ви приняли Орисю назад?'«
»Хочеш її приймати, то собі приймай, але я в сїй хвилї забираю ся геть.«
»,А як би я просив вас дуже, щоб ви приняли Орисю й не робили скандалу?'«
»Ха, ха, ха! Що за дика претенсія.«
»,Нї, моя панї, нема чого сміяти ся. Я сю справу беру зовсїм поважно, дуже поважно і ще раз прошу вас подумати про се.'«
»Думай ти сам! Я стою на своїм. Або я тут, або вона.«
»,Моя ласкава панї! Звертаю вашу увагу на те, що робите менї сим велику прикрість.'«
»А ти, то менї робиш велику приємність!«
»,Зробите ви менї малу приємність, я вам зроблю
