Цю сторінку схвалено
Прийшов я підо двері, а десятники все коло мене! Отворив…
— Ну, прошу, пане війте, осьде той забитий жид!
Війт позирнув і очі витріщив.
— А-а-а! Ба, то що?
— Тото саме, що я вчора віз поночі. Скринька до різання січки!
Тут увесь нарід, що товпився довкола стодоли, як не зарегочеться, то Господи Твоя воля! Певно аж у небі чути було той регіт. І десятники і присяжний, і польові, всі реготалися, навіть війт усміхнувся і зачав мене перепрашати за цілу тоту оказію та й за те, що повірив дурному Савці. Сміху на ціле село. А скриньку мою як зачали того дня трібувати, то мені п'ять околотів соломи порізали! От так то я й до скриньки прийшов і з цілої громади сміх зробив!
23 жовтня 1881 р.
