Стрию і Дрогобичі належить до найтяжчих моментів у моїм життю. Вже до Дрогобича я приїхав з сильною гарячкою. Тут впаковано мене в яму, описану в моїй новелі „На дні“, а відти ще того самого дня (через протекцію) послано пішки з поліціянтом до Нагуєвич. По дорозі нас заскочив дощ і промочив до нитки. Я дістав сильну лихорадку, прожив тиждень дома в дуже прикрих обставинах, вернув до Коломиї, щоб удатись до Геника, прожив там страшний тиждень у готелі, написав повістку „На дні“ і на останні гроші вислав її до Львова, опісля жив три дні трьома центами[1], найденими над Прутом на піску, а коли й тих не стало, я заперся в своїй комнатці в готелю й лежав півтора дні, в гаряцчі й голоді, ждучи смерти, безсильний і знеохочений до життя. Один із моїх соузників, посланий Геником, спас мене від голодної смерти. Я ще раз поїхав до Дрогобича, взяв собі паспорт і вернув до Коломиї, а відтак пішком пішов до Березова, де в гостиннім домі Геника прожив кілька тижнів, лічачись від пропасниці й гуляючи по свіжому повітрі.
В коломийській тюрмі я зібрав значне число пісень, приповідок і інших матеріялів етнографічних, а також написав ряд віршів, з котрих тільки невелика часть досі була друкована. Але не довго міг я попасати в Березові. Староста коломийський дізнався про мій побут і наказав жандармам приставити мене до Коломиї, а що в мене не було грошей на підводу, то жандарм, ще хорого, в літню спеку погнав мене туди пішком. Тяжка це була дорога, після котрої мені на обох ногах повідпадали нігті на пальцях. Староста дуже озлився, побачивши в мене паспорт, але мусів пустити мене на волю, а тільки написав до намісництва до Львова просьбу, щоби заборонило мені побут у коломийськім повіті, і намісництво це вчинило. Я не дожидавсь другого примусового транспорту й поїхав до Нагуєвич, відки восени вернув оп'ять до Львова і знов записався иа університет. У Львові під час моєї неприсутности надруковано мою новелю „На дні“ на складкові гроші деяких молодих українців, поляків, жидів. Новеля та зробила сильне вражіння; польський її переклад зачала (та не скінчила) друкувати робітницька часопись „Praca“, котрої співробітником я був ще від 1878 р. В тих роках зносини мої з львівськими робітниками були досить живі.
- ↑ Цент — копійка.
