Ще 1878 р. я написав невеличкий катехізм економічного соціялізму, котрий був виданий львівськими робітниками. 1879 і 1880 р. р. я в спільці з другим знайомим (із жидів) викладав економію суспільну в робітницьких кружках самоосвіти. В р. 1879 я зладив був невеличкий елементарний підручник економії сусп. по Міллю, Чернишевському й Марксу на взір сербської компіляції Светозара Марковича, а 1883 р. частину її переробив і дав Просвіті, котра й випустила її як осібну книжечку „Про гроші й скарби“. Результатом зносин з робітниками й отих кружків була видана в Женеві 1881 р. брошурка „Program socjalistów, polskich і ruskich wschodniej Galicji“, написана не мною але при моїм співуділі. Тим часом з початком 1881 р. почали ми з Ів. Белеєм видавати місячне письмо „Світ“, у котрім я помістив початок своєї більшої повісти „Борислав сміється“, кілька статей наукових і значне число віршів оригінальних і перекладених (Некрасова „Русскіе женщины“ і т. ін.). Не маючи з чого удержатись у Львові, я вже в великий піст 1881 р. вернув на село до Нагуєвич, де зразу жив під дозором жандармським і де жандарм радив мені вступити до Василіян. На весну я перебув тиф, потім працював коло поля, кінчив переклад Фавста, лагодив статті для „Світа“ і кореспонденції для київської „Зорі“, котрих вислав дві, але з котрих ані одної цензура не пропустила. В р. 1882 за підмогою вашою Фавст вийшов осібною книжкою, а швидко опісля „Світ“ упав. Я писав з села дописи до „Вольного Слова“ в Женеві, а рівночасно лагодив на розписаний „Зорею“ Партицького конкурс обширнішу повість „Захар Беркут“, котра й одержала премію і 1883 р. видана була в „Зорѣ“, і осібною книжкою й була прихильно оцінена між іншим і „Кіевскою Стариною“. Зимою з початком 1883 р. я приїхав до Львова саме перед смертю В. Барвінського, і по його смерті якийсь час працював при „Дѣлѣ“. До нього кликав мене Барвінський ще з самого початку його видавання 1880 р., але ми не могли погодитися. Пізніше, з села я дав для „Дѣла“ пару новел, а 1882, коли Барв. був у Карлсбаді, ширшу статтю про галицьку індемнізацію. Але й по смерті Барв. я не довго був при „Дѣлѣ“, а поїхав уже в апрілі до Вікна, куди запросив мене В. Федорович (за радою К. Устіяновича) і поручив мені написати біографію його батька, бувшого в 1848 році посла до Відня й автора невиданого досі діла філософічного. Я пробув там пару місяців, зібрав дещо трохи матеріялу з архіву, відтак поїхав на село до Нагуєвич і занявся читанням книг
