Цю сторінку схвалено
ЯНДРУСИ [1]
— Владку, Начку, куди вас чорти носять?
— Лізе один з другим, як лельом-полельом.
— Свинтухи! Кажуть, що о першій будуть на місці, а оце вже швидко другого битимуть[2].
— Дати їм у карк по разу, нехай учаться додержувати слова.
— Споневіряти їм фронт[3]!
— Закобзати їх попід щеблі[4]!
— Заїхати їм між липки, щоб їм аж Войтко закапував[5]!
Такі окрики і делікатні вказівки чути було з великої, галасливої громади вуличних дітей на одній із малолюдних вулиць Львова з полудня одного гарного осіннього дня. Діти прирадили власне