Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 1. Оповідання (1956).djvu/337

ЯНДРУСИ ^[1]

— Владку, Начку, куди вас чорти носять?

— Лізе один з другим, як лельом-полельом.

— Свинтухи! Кажуть, що о першій будуть на місці, а оце вже швидко другого битимуть^[2].

— Дати їм у карк по разу, нехай учаться додержувати слова.

— Споневіряти їм фронт^[3]!

— Закобзати їх попід щеблі^[4]!

— Заїхати їм між липки, щоб їм аж Войтко закапував^[5]!

Такі окрики і делікатні вказівки чути було з великої, галасливої громади вуличних дітей на одній із малолюдних вулиць Львова з полудня одного гарного осіннього дня. Діти прирадили власне

1. В жаргоні львівських вуличників — хлопці. (Ів. Фр.). Наші «пацани» (Ред.).
2. Значить, буде бити друга година. (Ів. Фр.).
3. Набити по пиці. (Ів. Фр.).
4. Поштуркати попід ребра. (Ів. Фр.).
5. Ударити їх між очі, щоб їм аж місяць засвітив. (Ів. Фр.).