Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 1. Оповідання (1956).djvu/365

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

бо в тій тісноті ваша сила. Тільки там ви пізнаєте, хто ви і що можете!

«Черепаха» дрогнула. Щось мов важке зітхання стрепенулося в її залізному нутрі.

— Ах, як же я смачно спала!

Вона прокинулася. Вже в паленищу вогонь гуде. Вже в кітлі вода починає грати мов у величезнім самоварі, зразу довгими, пискливими тонами, далі жалібно, мов просячися на волю, далі уривано, грізно, мов сварячися і грозячи, а ще далі люто клекотячи, булькочучи, ревучи та виючи. Та машиніст не дбає. Він радий тим проявам сили, він знає, що вони мусять ще побільшати, геть значно, значно побільшати.

— Е, небого, «Черепахо», не так ти ще в мене заспіваєш! Ану, Максиме, піддавай жару!

Паляч Максим працює не озиваючися. Дзвенить шуфля, гуркочуть брили кам'яного вугілля, що котяться в паленише, кров'ю налилося Максимове лице, піт котиться градом із його закоптілого чола. Гуде вогонь, грає котел. Ось рушився толок, а на версі машини манометр зробив перший оборот. Машиніст ухопив за стерно. Почувся довгий свист. «Черепаха» рушила з місця.

Рушила і немов завагалася. Її рух був лінивий, і зараз же з бокових її вентилів бухнула пара сичачи страшенно. Але машиніст держав її в руках. Випустивши пару, скільки йому треба, він клацнув маленькою ручкою і замкнув кляпи. Цей маленький, невинний рух машиніста був