— Чи пан Домс? — запитав він заживного панка середніх літ, що ходив по будинку й голосним криком давав розпорядки, раз-у-раз лаючи „die dummen Polen“[1] за їх безрадність та слямазарність.
— Was wollen[2]? — запитав він Гершка, побачивши його в середині будинку.
Гершко підняв на хвилю капелюх і зараз наложив його знов на голову, і сказав, що зацікавився новим підприємством та хотів би оглянути його.
— Eintrit verbotten[3]! — гукнув Домс, виводячи його з будинку й показуючи напис над дверми. — Не вільно до середини. То мій секрет.
— Я не хочу вивідувати ваш секрет, — мовив Гершко, — але хотів тільки одне запитатися: чи справді з оцеї кип'ячки можна зробити чисту нафту?
— Авже ж можна. Dummer Jud[4]! Ще й питає. Може, і ти хочеш братися до цього діла?
— Чому би ні? Мене вже давно кортить, і я пару разів пробував перетоплювати кип'ячку, але нічого з того не виходило.
— Певно, такому простакові, що не має поняття про хемію й хемічне чищення, ніколи нічого не вийде. Ходи сюди й подивися!
І він запровадив його до своєї фабрики, де стояв великий котел, повний кип'ячки, і обік кітла дестиляційний апарат. Він показав йому конструкцію й додав:
