— Як перед своїм сумлінням, так і перед вами. Коли ваша воля на те, я готов послужити громаді. А зрештою вас тут з половина знає мене.
— Знаємо, знаємо! — озвалося багато голосів. — Можна покластися на нього!
— Ну, а кого ж на других касієрів вибирати? — питали ріпники.
— Вибирайте, кого знаєте, а головно таких, щоби могли добре бігати, — сказав Бенедьо.
— Будь ти!
— Ні, я не можу, слабовитий, як бачите, та й занятий надто при роботі, не зможу бігати. А що зможу, те й без вашого вибору буду робити.
За цим Бенедьо подякував громаді за послухання і зліз із каменя. Почався шум і гамір між ріпниками. До Бенедя тислися ріпники, щоби стиснути його за руку, глянути йому в лице і голосним, щирим словом подякувати за добру раду.
Між тим, робітники швидко згодилися вибрати за двох других касієрів Прийдеволю і Сеня Басараба.
— Дякуємо за вибір і за вашу добру віру! — гукнув Сень до громади, — постараємося добре послужити нашій загальній справі! А тепер, хто що може, прошу скинути по центові, по два, щоби наша каса від початку не стояла пусто!
— Гурра! По центові до каси! — закричали робітники.
— Скидайте кожний по центові, але кожний,— сказав Матій, — то таким способом, порахувавши, будемо знати, скільки нас тут є!
Пристали й на те, і коли зібрано гроші, почислили 35 ринських.
