— Ну, люди, — казав голосно Леон, — робота ваша скінчена і добре скінчена. Дякую вам за пильність вашу!
— І ми дякуємо панові за роботу! — закричали робітники. — Та нехай Бог дасть щасливу годину!
— Дай Боже, дай Боже, — сказав радісно Леон. — А тепер, що ще кому належиться, щоби ми чисто розсталися?
Почалася виплата. Бенедьо стояв обіч. Коли виплата скінчилася, Леон наблизився до нього.
— А вам, пане майстер, дуже, дуже дякую і за роботу і за швидке скінчення, за все! Дуже би я не рад з вами розстатися… Але тепер за те, що ви таку мені зробили радість, прийміть від мене оце на пам'ятку!
І він втиснув в руку Бенедьові обвинених папірцем десять ринських самим сріблом.
— От зараз буде в нашій касі 160 ринських, — подумав собі Бенедьо, приймаючи з подякою Леонів дарунок.
— І ще прошу вас, — сказав на закінчення Леон до Бенедя, — зайдіть зараз тепер до мене на мою кватиру, я маю з вами де про що поговорити.
За цими словами Леон і Шеффель пішли, за ними вийшли робітники. Бенедьо остався, щоб позамикати всі двері і брами, і опісля пошкандибав за Леоном, роздумуючи, що такого він має йому сказати. По дорозі він вступив до хати, застав там Матія і положив на його руки до робітницької каси десять ринських сріблом, котрі дарував йому Леон.
— Що би я вам сказав, — заговорив до нього Леон, коли Бенедьо прийшов на його кватиру. — Ви, як бачу, чесний чоловік і порядний робітник,
