бині мусить бути тої кип'ячки далеко більше, мусять бути великі стави та озера, коли з них, мов шумовиння з кипучого кітла, стільки її підходить догори. Ге, якби то ціна тої кип'ячки піднеслася, якби то справді можна було вживати її до чогось іншого, ліпшого, ніж до шмарування возів! І Герман, либаючи та слідячи за хвилюванням барвистих перснів на воді, мріями літав далеко, але все в однім напрямі — туди, до золотого краю багатства, достатку, туди, де „великі гроші ростуть“.
Його молодість пройшла в бідності, почасти серед міської жидівської бідноти, почасти серед темних та вбогих селян. Його уява не була розвинена та здеморалізована образами розкошів та пишноти, та великоміського зиску. І коли його тягло до краю, „де великі гроші ростуть“, то він не уявляв собі панського лінивого життя, гри в карти, піятик та розпусти; йому марилося рухливе, запопадливе життя жидівського купця, гуртівника, торговця, що висилає десь-кудись вози з великими купами якихось товарів, торгується з селянами, з робітниками, робить тижневі виплати соткам, тисячам людей, числить видатки, числить зиски, загалом — числить, числить, числить… Герман змалку любив числити. Ще мати вчила його початків числення, а Іцик був у тім добрий майстер і силкувався передати Германові свою штуку. Ось і тепер, сидячи над своєю дучкою, весь замазаний ропою, як чорт, у подраних вонючих лахах, Герман числить: стільки коновок ропи на день, стільки треба заплатити за перевіз, постільки центів коновка, а стільки виходить на життя, а стільки випадає на місяць… Він спекулює, якби так не возити до
