устанно в політ, не шукаючи опори на землі, але лише відпихаючи її від себе, і безустанно пливе, пурхає, летить, наближається до своєї дами. Вона вже не відвертається. З нахиленим до нього обличчям, з променистими очима безустанно схиляється на місці, наближається непомітно. Нараз мужчина, певний тріумфу, зривається, випростовується, випростовує руки і вже держить свою вибрану в обіймах, грудьми припадає до її грудей і пускається з нею у вир життя серед бурі оплесків. А після відтанцювання цього майстерного соло здається, що буря ентузіазму кидається всім у ноги, у руки, в усі члени. Стрійне коло, мов на знак чародійної палички, розпадається на безчисленні самостійні групки, що схиляються, підскакують, крутяться, стрійні й повні грації. Вся зала горить і кипить, мов розклекотана поверхня озера, що піниться тисячею хвиль, бризків і вирів. Раптом лунає голос аранжера: «Голубець!» і пари з'єднуються й пускаються у вировий танець, а по трикратнім повторенні його музика вриває, і одно величезне зітхнення наповнює залу, мов зітхнення з жалю, що цей чародійний сон тривав так коротко й минув безповоротно. Коломийка скінчена.
Кавалери відпроваджують своїх дам на крісла, кланяються низько, розпочинають розмови, на які в часі самого танцю не було ані місця, ані часу. Деякі приносять своїм дамам охолоджуючі напитки, лимонад. Численні пари панночок, побравшися за руки, ходять по залі, розмовляючи то з собою, то з кавалерами, що їм товаришать, у фраках і з шапокляками під пахвою.
Увесь гурт комітетових наближається до Владка, що ходить по залі попід руку з якимсь товаришем із бюро.
— Пане докторе, — мовить один з молоді, стискаючи руку Владка, — приходимо від імені комітету подякувати вам за чудесне соло, яке ви відтанцювали. Дійсно, нічого подібного досі ми не бачили. Це одно соло на довгі роки утривалить славу нашого балу.
— Багато честі для мене, панове товариші, — відповів жартівливо Владко. — Не маю претензії уславлювати ваш бал. Зовсім що інше приносить йому честь і славу!
І, говорячи це, він повів очима по залі, а особливо по кріслах, на яких сидів гарний пол. Раптом його погляд вперся в один пункт, затримався там пару секунд, полетів далі і знову
