Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 11. Повісті (1960).djvu/136

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

«Пошел!» Там знову був сажневий лист про якийсь аматорський концерт у Великих Очах, в якому великооцьких аматорів, що виступали на концертній естраді, порівнювано з першорядними співаками, і широко писано про те, як Великі Очі з приводу того концерту поділились на два ворожі табори, як «партія перевороту» старається підкопати небосяжну славу великооцьких артистів та артисток і т. ін. «Ну, ну, ну! — сказав, усміхаючись, Начко. — Це вже ми читали, мій пане, це стоїть, хоч трохи іншими словами, в другій частині Дон Кіхота, де є мова про партії І-а-гачів і Ай-а-гачів». І енергійним розмахом пера він перекреслив усю працю великооцького Сервантеса, полишивши з неї лише голий і дрібний факт, що «у Великих Очах в присутності численної місцевої публіки відбувся аматорський концерт на добродійні цілі, який приніс цілих 25 золотих 50 крейцерів чистого доходу». А обік синім олівцем написав: «Під шпіц!»

Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи. Сторож уже позапалював лампи в тих місцях, де кожний із них стояв. Жваво здіймали вони з себе пальта й сурдути, вдягали полотняні блузи й такі самі фартухи, мовчки брали рукописи від редактора і, закріпивши їх на дерев'яних вилках, починали складати, коливаючись мірно на ногах і безупинно стукаючи олов'яними буквами об верстаки. Незважаючи на те, що чотири лампи під широкими паперовими абажурами кидали широкі круги світла на регали, обширна складальня була понурою і виглядала мов порожня; кути тонули в півтінях, тим більше, що вікна з неї виходили на темне, мов колодязь, глибоке подвір'я триповерхової кам'яниці. Складачі також мовчали і скупчились кожний при своїй роботі; лиш часом цей або той голосно прочитає пару слів рукопису, що стирчить перед ним, або оповість своєму товаришеві коротко про якийсь факт, що притрапився з учорашнього вечора. Рідко виривається котрому гумористична увага, що стосується до складеного саме рукопису або змальованого в ньому факту.

Але ось застукали поспішно до дверей канцелярії: це возний з телеграфу приніс телеграми. Всі складачі звернули очі в той бік, пройняті побоюванням, щоб телеграми не були довгі і щоб номер наслідком цього не спізнився. Метранпаж покинув навіть роботу і на пальцях наблизився до Начка, щоб