побачити телеграми. Ну, Богу дякувати! Телеграми недовгі, номер вийде на час! Жвавіше застукали олов'яні букви об верстаки, жвавіше почали коливатися складачі над своєю роботою, загальний настрій пожвавився. Розмова поплила безперервним струмком. Крім того, чим ближче було до сьомої, тим більше також прибувало інших складачів, хлопців, робітників біля машин, бо о сьомій починається правильна праця в друкарні. Ось уже й панни, що обслуговували машини, поприходили одна за одною, спішачи дрібними, легкими кроками, позавивані з головою й обличчям у чорні сукняні хустки або ручної роботи в'язані шалі. Втихли при машинах голосні сміхи та грубі жарти хлопців; при паннах не можна було дозволити собі ні на що невідповідне. А втім, прихід панн був для них початком тяжкої праці. Вже на столі машиніста стояв готовий на великім залізнім бляті перший бік аркуша, себто перша й остання сторінка номера «Gońc-а». Ця частина газети залишалась без зміни від вечірнього видання. Тільки в середній сторінці зроблено стільки зміни, що викидано телеграми, які надійшли вчора рано, а вставлювано натомість ті, які надійшли сьогодні рано. Дальше викидано звіти з передучорашнього театру та взагалі ту частину хроніки, яка була вже у вчорашнім ранішнім числі, а потім також у вечірнім. Натомість уставлювано свіжо наскладані звіти і «хроніки», що опісля будуть повторені у вечірнім виданні, а завтра рано так само випадуть.
— Їзда! — гукнув машиніст, уставивши за допомогою двох сильних хлопців блят із складом на машині та прикріпивши все шрубами. Панни зайняли свої місця — одна обік цього на рухомих стелюгах укріпленого блята, щоб в часі його періодичних рухів накладати на нього аркуші паперу, а друга коло кінця машини, на високім столику, щоб відбирати й рівно на бляшанім бляті укладати аркуші, що виходили з машини.
— Ну, їзда! — ще раз скомандував машиніст. Хлопці, стоячи коло колеса обличчями один до одного та розставивши ноги, разом ухопилися за ручку колеса і почали обертати. Звільна й легко порушилось могутнє колесо на своїй шліфованій і змащеній оливою осі; тихо й звільна, мов величезний поліп, рухались також усі інші частини машини, зуби зачіплялись за зуби, блискучі залізні дрюки то висувались наперед, то подавалися в глибину корпусу, мов огнисті язики змія. За-
