впорядкувати в голові думки, розворушені її оповіданням. Все, що мовила Миколайова, щоб понизити Регіну в його очах, ставило її више, кидало ясніше світло на її постать, робило йому її симпатичнішою. До глибини зворушило його її становище в домі тітки, становище підвладне, залежне та в основі фальшиве. Він розумів аж надто добре, як у такім становищі, а надто маючи діло з людьми з таким відмінним моральним обличчям, як пані Дреліхова, мусив терпіти її характер, мусило зроджуватись це недовір'я, ця підозріливість, замкнена в собі гордість і злість. В усіх цих неідеальних прикметах бачив Начко не хиби, але добрі прикмети сильного, незіпсованого характеру Регіни. Та все те одночасно кликало до нього великим голосом, щоб він не покидав думати про неї. Все віщувало йому, що лише велике кохання, готове на всяку саможертву, терпеливе й непохитне, його кохання, зможе врятувати її з того становища й очистити її душу з тієї грубої жужелиці, яка залишилася в огні тяжких спроб і свідчить лише про чистоту й доброту металу її душі. І знову непоправна ідеалістка-надія ожила в його душі, затріпотіла веселковими крилами й полетіла в погідне небо майбутності. Випрямлений, зміцнілий духом, увійшов Начко до редакційного бюро.
Узявши в експедиції сьогоднішній номер «Gońc-а», який саме експедиторка роздавала місцевим передплатникам, що тиснулись натовпом до віконця, Начко пішов до свого бюрка, на якім застав уже зв'язку газет і купу листів. Переглянувши свіжий номер свого «Gońc-а», вилаявшись потиху, коли побачив декілька несправлених друкарських помилок, Начко взявся насамперед до листів. Були це кореспонденції з провінції і з-за кордону. Одну по одній прочитував Начко уважно, робив на берегах знаки, криски або уваги червоним олівцем, викреслював, що зайве, і нарешті відкладав окремо готові до друку речі, а окремо такі, які треба було ще більше скоротити або яким треба було дати іншу, для газети відповідну форму.
Раптом він кинувся на кріслі, мов від уколу. Маленький листок з монограмою Р дрижав у його руці. Кільканадцять слів, написаних жіночою рукою, великими, але гарними буквами, викликали велику бурю в його умі. Лист містив у собі ось що:
«Шановний пане! Спішу загладити свою вину перед Вами.
