І туманіють день і ніч, —
Без карт, мабуть, ніщо й не варті
Забави панські. Але ж, діти,
Мабуть, не прийдесь вам уздріти
Таких грачів, як в давній час!
Дукатів всипав повну чарку
І на одну поставив карту,
Програв, не глянув ані раз,
Не зблід, не задрижав на волос,
І навіть не понизив голос,
Хіба кишенею потряс.
Воно то, дітоньки, й не диво!
Це ж з поту нашого і мук
Плило те золотеє жниво
Сотками літ до панських рук.
Лицарський дух, воєнну славу,
Всю ту минувшину криваву,
Всі ті багатства і пишноти,
Все зіпсуття і всі підлоти,
Гумори панські, лови, карти,
І всякі гулянки шальні,
І ласки панські й панські жарти —
Мужик все виніс на спині.
