Вісвамітра.
Ну, пам'ятай же! Пристаю на це,
І з тим вкладаю царськую корону.
Ну, а тепер скажи мені, коли
Ти передав мені свою корону,
Свої права і все своє добро:
Хто тут і пан і цар у цьому краю?
Гарісчандра.
Ти, батьку, і ніхто, ніхто крім тебе.
Вісвамітра.
А чим же ти тепер себе вважаєш?
Гарісчандра.
Підданим твоїм вірним і слугою.
Вісвамітра.
Як так, то ось тобі і розказ мій:
Із свого дому і з усього краю
Ти з жінкою своєю й сином маєш
Ще нині геть іти без відволоки.
Всі шати дорогії, всі прикраси
Лишивши тут, ти мусиш із кори
Тверду одежу сам собі пошити.
А через місяць у преславний город
Варанасі прийти повинен ти,
І перед брамою на мене ждати,
Держачи наготові стільки грошей,
Як їх на жертву царськую потрібно.
Іди ж і доки все це не сповниш,
Моє прокляття висить над тобою!
