Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/208

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Її не хочеш взять і заплатити
Мені належну суму за мій окуп?

Гарісчандра.

Святий аскете! Адже царський рід мій!
Неволя у чандала осквернить
На віки вічні і мене самого
І весь мій рід і все моє ім'я.

Вісвамітра.

Брахманцеве ж прокляття живо спалить
Тебе, в огонь пекельний вкине твоїх
Всіх предків і потомків. Вибирай!

Гарісчандра.

Нещасний я! І вибору мені
Немає! Змилуйся, святий аскете!
Ось клінно я до твоїх ніг паду,
Твої коліна обіймаю, порох
Слізьми змиваю з твоїх стіп. Помилуй
Мене! Не погубляй з душею й тілом!
За довг, що винен я тобі, прийми
Ти сам мене в невільники! Без слова,
Без волі власної я все готов
Робить для тебе до самої смерти.

Вісвамітра.

А ну, коли в неволю ти мені віддався,
То я з тобою, як з невільником,
Зробити можу по своїй вподобі.
І ось чандалу цьому я тебе
За золотую суму продаю.