Цю сторінку схвалено
_-_page_230.png)
II. СУНД І УПАСУНД
(Із Магабгарати)
I
Раз жив собі могучий цар, Гіраньякасіпом він звавсь,
Нікумбга звався син його, народу Дайтья сильний пан.
Цей зродив двох синів собі, відважних, непоборених,
Що звались Сунд і Упасунд, страшні, жорстокої душі.
Жили все нерозлучнії, ділили спільно радість, біль.
Ураз вони обідали, ходили всюди враз усе,
Брат брату любе чинючи і любе все говорючи,
В думках і ділах згідні все, немов оба — одно були.
Отак герої виросли і на одно наважились:
Здобуть потрійні небеса — ось що вони задумали.
Зложивши жертви царськії, у гори Віндія пішли,
Покуту найстрашнішую там дуже довгий час несли.
