Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/236

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 
III
 

Та ті Дайтьяни, знищивши і звоювавши всі краї,
В свій город Курукшетру враз вернули, збувшись ворогів.
В ту пору богомудрі всі, Шідді і Ріші[1] високії
Безмірно стурбувалися, руїну бачивши страшну.
Ті переможці пристрастів і гніву і змисловости
Над світом змилосердившись, пішли оце до Праотця.
І ось уздріли Праотця, що там сидів серед богів,
З усіх боків окружений Шіддами й Брагмо-мудрими.
Там Аґні[2] й Магадева[3] був і Ваюс, над вітрами пан,
Індра і сонце й місяць з ним і всі Брагмо-видючії.
Що Сунд зробив і Упасунд, усе повіли віщуни,
Про діла їх, відвагу їх, про бої і жорстокості,
Про все, про все розказують там Праотцю усіх істот.

А вислухавши Праотець оповідання зібраних,
Задумався на хвилечку про те, що тут чинити слід.
Братам судивши смерть обом, він Вісвакармана кликнув,
А вздрівши, що прийшов творець, він ось що наказав Йому:
„Прекрасну дівчину створи!“ оце Всевишній приказав.
Вклонившися Всевишньому, до серця взявши той наказ,
Обміркувавши добре все, дівча небесне він створив.

  1. Шідді і Ріші — духи нижчі від богів.
  2. Аґні — бог вогню.
  3. Магадева — великий бог, назва Сіви, бога знищення.