Що тільки є у трьох світах, у движному й недвижному,
Прекрасного й принадного, це все у ній злучив творець.
Клейнотів сотні дорогих вкрашали тіло скрізь її,
Та тіло те небеснеє ясніло більш клейнотів всіх.
Із всіх жінок у трьох світах ні одна не зрівнялася
Красою з цією, що творець з великим трудом сотворив.
Так був чудовий вид її, що й частки тіла не було,
Котра б до себе не тягла очей жильців небесних всіх.
Красою рівна Срі[1] була, принадами вповитая
Всіх розуму позбавити, всіх очі прикувать могла.
Зложивши руки, склонена, вона до Брагми так рекла:
„Яке це діло, Господи, що я для нього створена?“
Брагма.
„Іди, блаженна, і збуди у Сунда й Упасунда ось
Палку жагу любовную краси своєї чарами!
Зроби, щоби через твій вид, через несказанну красу
Оба брати попали в гнів, з собою посварилися“.
„Зроблю це!“ — мовила вона до Праотця, вклонилася
І на праворуч обійшла довкола зібраних богів.
Від сходу Вішну там сидів, на південь Магадев сидів,
На північ менші божества, а Ріші всюди серед них,
