|
Коли ж вона довкола так ішла направо попри них,
То Сіва й Індра, цар богів, за нею все дивилися.
Зайшла на південь, Сіва ж рад і оком з неї не змигнуть,
То в нього південне лице лотусооке вродилось,
На північ повернулася, він північне лице дістав.
У Індри ж тисяча очей з боків, іззаду, спереду,
Великих, ясних, звернених на всі боки явилося,
Отим то в Магадеви є чотири лиця віддавна.
А тисяча очей ясних у Індри, вбийці Баляса,
І всі там зібрані боги і всі святії Ріші ті
Туди лицем зверталися, кудою йшла Тілоттама.
Всіх очі, мов п'явки, впились у Апсараси[1] дивну стать,
Усіх жильців небес, окрім одного Брагми Праотця.
Як до землі пішла вона, рекли боги і Ріші всі:
„Це діло вже є зроблене!“ через красу незрівняну.
Як геть пішла Тілоттама, то відпустив Господь світів
Усіх святих від себе геть і всіх згромаджених богів.
IV
Завоювавши землю всю, князі Дайтьян і збувшись бід
І загрозивши небесам, сказали: „Все сповнили ми!“
В богів, Ґандарвів, Якшасів, у змій, князів і велетнів
Усі скарби загарбавши, вони тим вельми тішились.
|
