І це вволив їй Сатні.
Він привести велів своїх дітей,
Велів їм підписать на даровизні
Все те, чого хотіла Табубу.
Тоді сказав до неї:
„Ну годі! Хай вже раз те все скінчиться!
Ходім у спальню, щоб сповнив я те,
За чим прийшов сюди.“
Вона ж відмовила: — „Цей дім —
Він буде твоїм домом.
Та я — нескверна,
Я не є дівка низького гнізда.
Щоб я сповнила те, чого бажаєш,
Вели вперед побить своїх дітей,
Щоб не відбили від моїх дітей
Твоє насліддя!“
І Сатні, очарований любов'ю,
Й на це пристав!
„Нехай сповниться й це! — промовив він, —
Щоб наситилася ненависть серця твого!“
Тоді вона веліла повбивати
Дітей царевича перед очима батька,
І тіла їх веліла крізь вікно
Повикидать котам і псам на страву.
І поки звірі жерли тіло їх,
Царевич напивався з Табубу.
