Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/343

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



„Я не буду величать
Тих, що на вчорашні бої
Йшли відважно, так сказать,
Як правдивії герої.“

(На лиці князевім тут
Іронічний усміх мигнув
І він зараз в інший кут
В своїй мові лука вигнув).

„Я, панове, дипльомат,
Що по бою лічить страти,
Лічить зиски, щоб завдати
Ворогові крайній мат.

„Те, що ми здобули в бою,
Це побіди перша часть;
Тільки праця головою
Перемогу всю нам дасть.

„Трупи… кров… ну слава — все
Виглядає сіро, буро.
Що за плід це принесе?
Нумо думать pro futuro[1]!

„Хто нам вкаже ясний шлях,
Як держать в руках здобуте
І приборкать плем'я люте
Не б'ючись з ним по полях,

„Без пожежі, крови, сварів,
А спокійно й певно, той
Варт найвищих лаврів, дарів,
Той найбільший з нас герой.“

  1. Про майбутнє.