Бо життя, це клейнод, хіба ж є
Що дорожче над нього?“
„Зачекай ще, дідусю, не йди!
Сядь у нашій громаді.
Оповідж нам пригоди свої!
Ми так слухати раді.
„Оповідж, як ти був молодим,
Скільки бачив ти дива,
Як стада свого тестя ти пас
На верхів'ях Хорива.
„Як ти корч той терновий уздрів,
Що горить, не згорає,
І як голос почув ти з корча,
Що аж жах пробирає.“
„Не пора мені, діти, про це
Говорити широко.
Бачте, ніч вже тумани несе,
Гасне деннеє око.
„Та прийде колись час і для вас
В життьовому пориві,
Появиться вам кущ вогняний,
Як мені на Хориві.
„Стане свято в вас, мов у храмі
В той момент незабутній,
І озветься до вас із огню
Отой голос могутній:
„Здійми обув буденних турбот,
Приступи сюди сміло,
Бо я хочу послати тебе
На великеє діло. “
