„Обгорнула мене самота,
Як те море безкрає,
І мій дух, мов вітрило,
Подих в себе вбирає.
„О, давно я знайомий, давно
З опікункою тою!
Увесь вік, чи в степах, чи з людьми
Я ходив самотою.
„Мов планета блудна я лечу
В таємничу безодню,
І один чую дотик іще —
Дивну руку Господню.
„Тихо скрізь і замовкли вуста,
Запечатано слово,
Тільки Ти на дні серця мого
Промовляєш, Єгово!
