Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Якесь німе, понуре стало,
Лиш співом п'яним знай лунало
Та панщини ярмо тягло.
Здавалося, що благородне
Оте зворушення народнє
Пропало, порохом пішло.

 
VIII

Аж враз ні з цього ані з того
В селі щось сталося нового:
Урвався спів, шинок спустів,
Всі люди якось посумніли,
Понуро мовчки ще терпіли,
Та пан відразу зрозумів,
Що не добром це пахне. Зразу
І догадаться він не міг,
Яку і відки це заразу
Навіяв біс якийсь на всіх.

Та певний того, що ніхто тут,
Хіба лиш піп один бунтує,
Почав розвідувать і чує
Ось про яку попа роботу.
Де тільки трапляться христини,
Чи похорони, чи родини,
Чи так в село де для гостини
Попа запросять, за столом
Усюди йде одна розмова:

„Пора вам, дітоньки, з шинком
Розстатися! Побійтесь Бога!
Горілка зводить вас з ума.
Горілка, то чортівська справка.
Себе жалійте! Йде зима,
А в хаті і чобіт нема,