Наш піп з тобою враз не гриз
Кісток під панськими лавками!
Он, що він видумав, падлюка!
На панщину на Новий рік!
Чи, може, панова це штука?
Хай стережесь! На тім коні
Поїде на короткий вік!
Тут з Богом справа, не з людьми!“
„А я кажу вам: розходіться!“ —
Прислужник панський знов візвав. ―
„Ключі у пана. Пан сказав,
Що хоч кричіть, хоч вередіться,
Не буде в церкві днесь відправ.
А в разі бунту пан покличе
Команду війська у село.
Кажу вам: розходіться швидше,
Щоб вам ще гірше не було!“
„А хай тут котить і гармати!
Хоч голови всі покладем,
А кроком відси не підем.
Це що, день-у-день працювати,
І навіть стільки свят не мати,
Щоб Богу помолиться? Гей!
Ламаймо двері! Хай трібують[1],
Хай нас у церкві всіх мордують!
Геть посіпаки від дверей!“
Та панські слуги добре дбали,
Густим рядом при дверях стали.
Довкола них зробився стиск.
Обмахувались нагайками,
А далі штовхать кулаками
