Щоб удержаться на ногах, —
Їх слуги мусіли держати.
„Ну, що, — став пан до них казати, ―
Пізнали ви до Львова шлях?
І знаєте, чим то смакує,
Як проти пана хлоп бунтує?
Ще ви пізнаєте не так!
Це вам від мене лиш завдаток,
В циркулі жде вас ще додаток.
Ведіть їх, хлопці, в добрий спряток
В шпіхлір, і на один личак
Усіх звяжіть і дайте їсти!
Потому нам розкажуть вісті
Про подорож. Ми ще прийдем
Балакать з ними два-три слова,
А як навкучить нам розмова,
Їх до циркулу відведем“.
А ми стояли мов мертвії,
І ні чичирк. Всі ті події
Останню крихточку надії
Нам відняли. Що нам робить?
Бороться з паном ми не в силах,
В губернію хіба на крилах
Жалоба наша долетить,
А з паном староста держить.
Нам лиш лишається мовчати,
А ні, то поле й дім кидати
І в світ за очі утікати.
А пан, вповні щоб довершить
Свою побіду, обернувся
До нас і гордо огризнувся:
„Ви бачили, яка моя
За бунт заплата? Чей на далі
