Аж Відень1) нам — перший раз зроду, ади ! — Дать мусів запомогу. Що правда, не дуже він з нею спішився. Не дуже нам з неї і сить. Та хто ж дармим коням у зуби дивився? Та хоч й кому й кривда, то цить ! На рівній дорозі чи вам довелось Шморгнути ногою десь в яму ? Отак припадково я висловив ось Життєвую всю нашу програму. Чи банки і лихва зі шкіри нас друть, Чи жид з нас опасений кпить, Чи подвійний тягар нам пани завдадуть, Ми все: „Кому кривда, той цить !“ Чи нас німець у службу свою завзива, Карієри цукерком манить, Чи таким же цукерком нас дурить Москва, Ми йдем, наче ті вівці, і цить ! Гей, Ноя нам треба з його ковчегом, Щоб вивіз нас з лиха та з горя, З калюж недоумства, іцо все б'є чолом, Із „рутенського“ одуру моря. VIII. ЛИПЕНЬ. Зоветься він липень для того, божусь, Що все одно к* одному липне : Лях липне до Руси, а тихо ти, Русь, Коли лях тебе дрібку де щипне. А) Цебто центральне віденське правительство. 254
