Ця сторінка ще не вичитана
СКОРБНІ ПІСНІ. І. Не винен я тому, що сумно співаю, Брати мої! Що слово до слова нескладно складаю — Простіть мені ! Не радість їх родить, не втіха їх плодить, Не гра пуста, А в хвилях недолі, задуми тяжкої Самі уста • їх шепчуть, безсонний робітник заклятий, Склада їх — сум : Моя бо й народня неволя, то мати Тих скорбних дум. травня 1880. II. Бувають хвилі, серце мліє І скорбний мислей рій летить, Мов чорна хмара небо криє І грім у хмарі гуркотить. ІІ поглядом німої злоби Гляджу на небо й світ живий
