IX. А рано, поки час ще виб'є п'ятий, Знов Лопотове славне військо грюка : Іде „кибльовання“ *). Що се за штука — їй-богу, сам не знаю, як сказати. „А гій! — почнуть естетики кричати,— „Ось до чого у них доходить штука ! „Яка де в світі погань є, грязюка, „Вони давай її в сонети бгати. „Петрарка в гробі перевернесь, пробі I“ Нехай ! Та тільки він ходив в саєтах, Жив у палатах, меч носив при собі, Тим то краси, пишнот в його сонетах Так много. Ми ж тут живемо в клоаці, То й де ж нам взяти кращих декорацій? 17 вересня 1889. X. Колись в однім шановнім руськім домі В дні юности, в дні щастя і любови Читали ми „Что делать?“, і розмови Йшли про часи будучі, невідомі. Домашні дами ось як побивали Не раз мої гарячі дитирамби : „Е, спільна праця ! В такім разі й вам би Прийшлося чистить виходки2) й канали“. Не знали дами, що важке, всесвітнє Питання те вже Австрія рішила. Тюремний кибель — що в ньому за сила І Кибльовання — виношення параші. 2) Виходок — клозет. 23
