Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/305

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Тютюн, вогонь, папір і олівець — Ось чого вдасть шукає так пильнейко,“ Що влізла б аж в нутро тобі, здається. І мовкне пісня. Так і соловейко Втікає від гнізда, писклят, яєць, Коли людська рука їх доторкнеться. 16 вересня 1889. XVIII. На дворі, там, за парканом тюремним, Є конституція, якісь закони; Для нас вони є тільки мітом темним, Лиш дзвоном, що не знати, де «він дзвонить. Вся конституція, закон увесь У нас упрощені, що годі далі: Один існує кодекс в криміналі*), А кодекс дивний той — Hausordnung2) звесь. Не писаний це кодекс, а існує Лиш в усній і п ястучній передачі, З практичних лекцій його в'язень вміє. Його встанови бистрі, як штафети3). Директор, ключник, стражники добрячі — їх знавці, виконавці й інтерпрети4). 15 вересня 1889 XIX. Не вільно в казні тютюну курити, Книжок читати, ні свічок світити, Кримінал — тюрма.

  • ) Домашній порядок.

3) Штафет — посланець на коні. 4) Інтерпрет — той, що пояснює. 28