Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/347

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Та й ще доньку, чи хто видав ! Доньці убрання, строї ладь, Посаг1) складай, алюмнів* 2) надь! А тут у мене біднота. Кишеня з року в рік пуста, Сільце мале, бідак народ, Самому ніщо взяти в рот, Не то, щоб дать на Боже міг, Не то: попа щоб підпоміг. Нужденний ґрунт : роби, працюй, А хліба таки все купуй ! Ліс вигорів, довги гнітуть… От тут то жий, от тут то будь І" Замовк на хвилю і важкою Поник додолу головою, Поник додолу, мов прибитий, І далі так став говорити : „За що ж так Бог мене скарав?.. Я в семінарії гуляв, Довги робив… Щоб з них сплатитись, Шукав багато оженитись, Шукав, шукав, по селах нюхав, Аж вийшло так : любви послухав. Сподобались рум'яні лиця,— І довелось мені жениться Без посагу. Що взяв дробину, Жиди забрали в першу днину. І відколи попом зробився, Мов риба та об лід, я бився. Тут дбай про статки господарські, Тут рвуть тебе довги лихварські,

  • ) Посаг — придане.

2) Алюмни — богослови. 70