Вчи люд, грай ролю патріота, А тут нема що взять до рота. З біди не раз, не з злої гадки, Щось буркнеш на лихі порядки — Ого, вже зараз є услужні І Пішли доноси осоружні І в намісництво !), й в консисторію* 2), Про бунти, схизму, всю історію. А там в кого плечей не має, Хай Бог його в руках тримає ! Ох, ох ! Зазнав я горя й труду ! П'ятнадцять літ,як того Юду, Гонили так без пристанівку Із голодівки в голодівку, Та й ще сміялись, мов з дурного : Не слід би дати вам і того ! Які ви вірні, ми те знаєм, На ліпші місця ліпших маєм“. Знов зупинився і важкою Поник додолу головою, І знов непосидючі мислі Його давили, гнали, тисли. „Тепер вмре жінка леда3) днини — Не пережить їй ті родини ! Справляй і погріб, і христини; Наймай ще мамку для дитини, Годуй, пестуй і слухай крику, На віно суму ладь велику, Аж знов який піп задовжений Для віна з нею побереться, М Намісництво — в роді як до губернатора. 2) Консисторія — управа над попами. 3) Леда днини — з польськ., кожного дня можна сподіватися смерти Форма ця в і в народній мові. 71
