Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Хоч що він робить, що він каже. Хитається трон його твердий, І чується Чорному цареві, Як Ормузд ясний, молодий Вже виринає з хвиль рожевих. і б квітня 1880. VI. Догоряють поліна в печі, Попеліє червоная грань… У задумі сиджу я в ночі І думок сную чорную ткань. І коли ж то той жар догорить, Що ятриться у серці мені ? 1 чи скоро те горе згасить В моїм мізку думки огняні ? Ох, печуть і бушують вони ! Г ризе душу й морозить нуда ! Кров кипить і нутро все в огні, — Вколо ж мур і неволя бліда. Я боротись за правду готов, Рад за волю пролить свою кров, Та з собою самим у війні Не простояти довго мені. 18 падолиста 1881. VII.VII. Не покидай мене, пекучий болю, Не покидай, важкая думо-муко Над людським горем, людською журбою