Тра1) гнізд тепліших шукати. Запру я хату на зиму, Піду до війта в комірне2). А ти бери си :{) дитину, — Іди, небого, до Юдки ! А не прийме тя Юдчиха, Іди де далі між люди !“ Мороз був лютий і вітер, Курило снігом по полю. Я майже гола і боса, — Що тільки мала тепліше, Всім обвинула дитину, Самій про себе байдуже ! — Іду до корчми до Юдки. Прийшла до корчми. Юдчиха Лиш глип на мене, мов каня4)… (Слуга вже інша при кухні). „Чого ти хочеш? —питає. — „П'ять літ я, — мовлю,— робила, Прийшла по плату зарібну“. — Ех, як не крикне Юдчиха : „Скажи, гадюко погана, Скажи, чия це дитина?“ — „Моя, — говорю, — та й Божа“. „Скажи, хто батько дитини, Бо не побачиш заплати !“ — „Цього не скажу ніколи !* — „Так марш ми 5), дрантя, із хати ! Щезай у безвість від мене Ч Тра — треба. 2) В комірне йти — наймати кімнату ; війт — староста. 3) Си — собі 4) Каня — шуліка. 5) Ми — мені.
