Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/476

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Дня 2 серпня. Болехів.
 
Через Гук перескакує Сукіль-ріка,

Мов Дніпро той через пороги.
Болехів — містина не гарна, грузька,
Серед нив одностайно розлогих.

І сіль варять тут. Як не солоно вам
На світі, ідіть і глядіте!
Та є руські серця і тут щирії нам.
Солоний, та гарний ти, світе!

О, руські серця! І крізь гнет, бідноту,
Усе ваша щирість ясніє!
Мов з кременя битого іскра в лету,
І світить, підпалює й гріє.

З'їжджайте сюди з благодатних рівнин
І з гір по дорогах скалистих,
Щоб спільно прожити хоч кілька годин,
Поки далі самітно поплисти.

Дня 3 серпня. Калуш.
 
Залізниця свище! У Калуш помчить

Утомлену ходом мандрівку,
Щоб свіжою хвилею духа скріпить
І тутка братів в переднівку.

О, так, передновок терпить духовий
Просторая руськая хата!
Тож того, що й тут посів сіяв новий,
Згадаймо — Рожанського Гната.

Честь пам'яті твоїй, гаряча душе!
Мов свічка яркая, згорів ти!
Та полум'ям своїм надовго, на все
Серць тисячі руських огрів ти.