Ця сторінка ще не вичитана
„Ти сліпий ! Чи ж я зробив те зло ? — Знов спитав Данило-світ, — Чи ж не знаєш, як старався я 0 добро всіх з юних літ?“ „Так, щоб те добро тобі На життя славетне йшло ; А як людові живеться з тим, Невдогад тобі було. „Провинився я й на смерть готов, Та не кину своїх дум. Можеш ти мою пролити кров, Але не зігнеш мій ум. „Та, кривавий, безголовий труп, Жити буду я во вік, Пострах самовладникам усім, Я — свобідний чоловік. „І на смертнім ложі ти уздриш Те страховище бліде, 1 заплачуть ніччю діти в сні, Як воно край них пройде“. Князь Данило, світ-Романович Слухав мови співака, І по дзвоник срібний простяглась Багатирськая рука. Срібним звуком дзвоник задзвонив, Дверь розкрилась тисова, І заблис у ній широкий меч І катівська голова. 1875. 227
