Ця сторінка ще не вичитана
Майстер Свнрпд. Оце, куме, від ляхів П'ю не раз гіркую, Та буває з пересердя, Що й заматіркую. Ä потому й засміюсь, Хоч як в серці гидко, І тут мені згадається Наш майстер Свиридко. То був майстер від пили, Долота та сверла, Та все його якась нужда На помилки перла. Чи там в нього в голові Були не всі дома, Чи сама рука махала, Пляну несвідома,— А все було —зробить стіл, Забуде підніжжя, Зробить скриню, то хоч віко Не на лад обріже. Зробить двері, то дивись, Замалі в одвірку,— У всім було наш Свиридко Переборщить мірку, А де б треба вбить кілок, Він там хляпне кляйстер,— Оттим його добрі люди Звали Попсуй-майстер. То раз оце мав я з ним Кумедну пригоду: 209
