Ця сторінка ще не вичитана
VIII Дрімають села. Ясно ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже в повітрі потягає. Гемнозеленії садки дрімають вже без плоду, і тихо гріються хатки і верби гнуться в воду. Сонливо річечка пливе згачена коноплями, а всі плоти, зарінки всі обставлені горстками. Мов вежі й башти добрії — стоги та обороги стоять і стережуть село від голоду й тривоги. Дрімливо в поле йде орач,— ще ж верем'я *) не скоре, — і звільна під озимину пухкую землю оре. Корови ситі на стерні лежать і ремиґають, а пастухи бульби печуть, коло вогню гуляють. ') Верем'я — час, пора. 169
