Ця сторінка ще не вичитана
коли з цієї хуртовини вийде Польща ще жива, і як силою магнати в гріб Ті не покладуть, то самі її сусідам на поталу продадуть. IV „Пане куме Любовицький, випиймо по чарці ще! Щире серце гріє чарка, а нещире най пече! Мовиш: „Киньмо звади й свари, все, що роз'єднало нас, вимажімо з серця пам'ять давніх кривд, гірких ураз!“ „Вольні з вольними, в любові, як брат з братом, з другом дру рука в руку, межа в межу, у двох тілах один дух…“ Гарні це слова, їй-богу! Проникають в кров і кість. Сам старий Сильвестер Косів чутливіших не повість. Пане куме мій, ти мудра, вчена дуже голова,— та мене за дурня маєш, турчачи такі слова. Добре знаєш, це принада, свіжий, так сказать, хробак, щоб по нім козацька щука зачепилась вам на гак.
