Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/516

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

то рука свербить, щоб тім'я розторощити моє. „А і я коли погляну на відсічений свій хвіст, то отруйним зубом в тебе вгризся б, так лютує злість. „Ти скажи: як нам єднатись? Як тобі був любий син, так мені мій хвіст. Даремно тут шукать причин, провин. „Не навернеться до мене твоє серце, ні моє не навернеться до тебе, поки пам'ять в нас жне. „То найкраще нам розстаться. Ти собі в своїм дворі жий без мене, я без тебе проживу в своїй норі“. IX „Пане куме Любовицький, ти розумна голова, то ти певно Й без пояснень зрозумів оці слова. Цей господар—ваша Польща, а той вуж, то козаки, що на межах Польщі сікли басурманськії карки, що товклись поза пороги, шибались на море, в Крим, в очі хану і султану дмухали пожару дим.